БАБИН ЯР: наш біль і пам’ять

У пам’яті немає початку,

У пам’яті немає кінця.

Попіл Бабиного Яру

Стукає в наші серця.

          І. Левітас

Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні.

Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою – євреїв та ромів, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН), заручників, психічно хворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі «вищої раси», яка будувала свій «арійський мир».

Східна мудрість вчить, що в одній краплинці можна побачити цілий світ. У кожній історичній події, як у магічному кристалі, міститься вся історія людства: його минуле, сьогодення і майбутнє. Деякі з них стають знаковими для багатьох поколінь, до них раз у раз повертається увага сучасників у спробах осмислити, увічнити або знищити саму пам’ять про них.

Одне з таких явищ — БАБИН ЯР, трагічній пам’яті якого було присвячено літературну  годину пам’яті для студентів 107-П, яку провели Олена Ковтун, класний керівник групи,  Людмила Клименко, викладач мистецтва та працівники Ірпінської міської публічної бібліотеки ім. М. Рильського Олена Циганенко та Віра Пальчинська.

Розкрити суть трагедії Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства, формувати історичну пам’ять студентів, викрити людиноненависницьку політику нацизму, формувати в першокурсників усвідомлення того, що мир, життя і злагода між людьми — найвищі на землі цінності – мета заходу.

Маргарита Бузенко, Надія Гойчук, Валерія Генюта, Світлана Глушак читали вірші українських поетів, присвячених трагедії Бибиного Яру.

Усі присутні на заході вшанували пам’ять безневинно закатованих хвилиною мовчання.

Студенти усвідомили, що злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.

Тож сьогодні, як і кожного дня, дякуємо Збройним силам України  за можливості жити це життя, отримувати неймовірний досвід і знання, навчатися, ділитися і переймати найкраще від тих, хто поруч!

        Людмила Клименко, викладачка мистецтва

         Олена Ковтун, класна керівниця групи 107-П