Через роки — до усвідомлення

«Це не просто зона — це рана,

яка ще довго болітиме в серці України». (Ліна Костенко)

Цьогоріч минає 40 років від дня Чорнобильської катастрофи — події, що назавжди змінила хід історії, залишивши глибокий слід у долях мільйонів людей та свідомості цілого народу.

З метою збереження історичної пам’яті та формування відповідального ставлення до подій минулого студенти першого курсу Ірпінського фахового коледжу НУБіП України долучилися до Всеукраїнського інтернет-конкурсу «Слідами Чорнобиля» від освітнього проєкту «На Урок».

Участь у конкурсі взяла значна кількість першокурсників, які продемонстрували високий рівень зацікавленості темою, ґрунтовні знання та небайдужість до історії своєї країни. Для молодого покоління, яке не було свідком тих подій, подібні заходи є важливим містком між минулим і сучасністю.

Особливо приємно відзначити, що серед учасників є й переможці, які здобули дипломи І ступеня, що свідчить про серйозну підготовку та глибоке розуміння теми: Слухай Євгеній, Шелехань Яна, Наумов Нікіта, Хінцінський Назар, Котяш Христина, Погоріла Дар’я (102-Ф); Барановський Олександр, Бєляєв Антон, Гаврилюк Владислав, Кондратюк Олександр, Зубенко Богдан, Олійник Владислав, Паляничко Іван, Самойленко Артем, Хміль Максим, Чужма Артем (109-І); Азаров Святослав, Колосовський Максим, Мізін Іван, Толкачов Юрій, Власов Дмитро, Татаров Іван, Маслюківський Віталій, Мельниченко Ілля, Бальоха Артем (110-К); Горівщенко Кароліна, Смицька Ангеліна, Ніколаєнко Тимофій, Нежданов Нікіта, Бартєньєва Анастасія (112-Х).

Дипломами ІІ ступеня нагороджені: Тарабан Роман, Ярмоленко Вадим (102-Ф); Воскресенський Дмитро, Морозова Карина, Єфіменко Ніколь, Скроб Мар’яна, Марченко Максим (112-Х); Мазниченко Тимофій, Кириченко Максим, Прус Назар, Блюд Максим, Татаров Іван (110-К); Біленко Євгеній, Сябро Максим (109-І).

Дипломи ІІІ ступеня отримали: Лапіга Віталій (112-Х) та Цислицький Євгеній (109-І).

Пишаємось нашими студентами та дякуємо їм за активну позицію, небайдужість і прагнення до знань.

Чорнобиль — це біль, який не минає з роками. Але водночас — це пам’ять, що робить нас сильнішими. І сьогодні, коли молоде покоління не просто знає, а відчуває й осмислює ці події, ми впевнені: ця пам’ять житиме. Бо саме вона формує свідомість, здатну берегти світ від нових катастроф.

Людмила Клименко,

 викладачка мистецтва