День Гідності та Свободи

Він тепер (Майдан), як велике серце Києва –

гуготить, пульсує, б’ється у ритмі барабанів Революції.

Ліна Костенко

21 листопада Україна вшановує День Гідності та Свободи – дату, що стала символом нескореності, національної єдності та прагнення українців жити у вільній державі. Сьогодні ми згадуємо події, які назавжди змінили не лише хід нашої історії, а й наш світогляд: Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013–2014 років. Ці протести були не лише політичним вибором – вони стали духовним відродженням нації, голосом народу, що відмовився мовчати.

Сьогодні ми вклоняємося пам’яті Героїв Небесної Сотні, воїнів, добровольців, волонтерів, які захищали наш вибір на Майдані й продовжують це робити нині – на фронті російсько-української війни.

Їхня жертва – це ціна свободи, яку ми не маємо права знехтувати.

Саме сьогодні, у День Гідності та Свободи, студенти груп 110-К, 114-О, 115-Ф, 116-Х взяли участь у круглому столі “Голос культури в подіях Майдану”, присвяченому мистецькому осмисленню революційних подій.

Студенти спробували побачити Революцію Гідності не лише як політичне явище, а як духовний і культурний перелом.

Анастасія Кравченко у своїй доповіді “Символіка Майдану” проаналізувала символи, що стали впізнаваними знаками Майдану: жовто-блакитні стрічки, народні пісні, барикадні плакати, які перетворили протест на культурний маніфест свободи. Студентка наголосила, що українська культура не супроводжувала революцію – вона її творила.

Альбіна Осійчук досліджувала роль митців, які стали голосом правди: від поетичних читань на сценах Євромайдану до вуличних концертів і створення стінописів. Вона показала, що мистецтво на Майдані не прикрашало протест – воно формувало національну ідентичність і зміцнювало внутрішній спротив людей.

Крістіна Татоян звернула увагу на особисті історії учасників Революції Гідності та те, як культурні цінності стали моральною опорою для тих, хто вийшов на площу. У її виступі “Майдан як символ пробудження національної самосвідомості” прозвучала важлива думка: «Майдан навчив нас чути – чути себе, чути інших і чути голос свободи».

Під час виступу на тему «Мистецтво барикад: плакат, живопис, мурал» Олександра Куц розповіла, як творчість стає зброєю. Від імпровізованих плакатів і символічних муралів до проникливих картин – мистецтво Майдану перетворило вулицю на галерею боротьби. У фокусі доповіді – мова кольорів, емоцій і візуальних закликів, що сформували обличчя Революції Гідності, зміцнили єдність та надихнули українців на спротив. Дарина Шуляк (114-О) поринула в історичні події крізь призму людських історій, символів пам’яті та суспільних практик вшанування Героїв Небесної Сотні. Як зберігається пам’ять? Чому вона стає фундаментом української ідентичності? Доповідь “Пам’ять і вшанування героїв Майдану” показала, як ми продовжуємо боротьбу, коли не даємо забути тих, хто віддав життя за свободу.

Доповіді студенток стали не просто обговоренням історії. Вони показали, що культура – це щит, меч і голос українського народу. Саме вона об’єднала мільйони людей і зробила Майдан не лише протестом, а народженням нової громадянської свідомості.

Перед присутніми зі спогадами виступив учасник двох Майданів Сергій Мартинюк. Бібліотекар Віра Пальчиківська зробила огляд книжкової виставки “Майдан, який нас змінив ”.

Особливу емоційну атмосферу створила Дар’я Погоріла (102-Ф), натхненно читаючи поезію Н. Кінзерської “Молились люди” – слова, які торкаються серця так само, як і події, про які вони мовлять

Сьогодні ми не лише згадуємо минуле – ми несемо його у майбутнє.

Маємо берегти здобуту свободу, жити гідно, говорити правду, допомагати тим, хто захищає нашу державу.

І ми неодмінно вистоїмо. Бо свобода – на нашому боці.

Людмила Клименко,

 голова ЦК філологічних дисциплін