Голос Кобзаря крізь час і простір

     Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас.

Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира…

Поезія його розлита повсюдно,

вона в наших краєвидах і в наших піснях,

у глибинних, найзаповітніших помислах кожного,

чий дух здатен pозвиватись

                     Олесь Гончар

Народитися в Україні, стати її національною гордістю, бути визнаним у багатьох країнах світу – така доля Тараса Григоровича Шевченка – геніального поета, художника, митця.

В історичному розвитку України Шевченко – явище незвичайне своїм місцем у літературі, мистецтві, культурі.

Митець став виразником дум українського народу, співцем соціальної і національної свободи.

Тарас Григорович піднявся на височінь українського національного поета тому, що сказав своєму народові саме те, що потребувало загальнонаціонального усвідомлення.

У своїй творчості Шевченко відобразив думки та настрої, які були важливими в житті українців його часу. Свідченням цьому є те, що в другій половині XIX ст. і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам’ять, за ним вчилися читати. Творчість Тараса Григоровича знайшла відгук у серцях мільйонів людей всього світу.

Письменник був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом, і різнобічно обдарованим художником.

08 березня 2025 року студенти першого курсу разом з викладачами Людмилою Клименко та Лілією Омельченко стали учасниками літературно-мистецького свята з нагоди 211 річниці з дня народження Тараса Шевченка.

Бібліотека була святково прикрашена роботами ірпінських майстрів: колекція «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука, ожили літературні герої поем «Сотник» та, «Назар Стодоля» в етноляльках Тетяни Федорової – заслуженої майстрині народної творчості України, розквітли яскраві квіти біля вишитого портрета Шевченка на народних рушниках Ганни Корженівської, тож першокурсники змогли насолодитися роботами майстрів Приірпіння, послухати пісні на слова Тараса Шевченка у виконанні колективів «Українські музики» та «Ірпінчанка» міського будинку культури, поета-барда Олександра Редича, бандуриста Віталія Кобзаря

Свої вірші читала поетеса Олена Євтєєва, поема Шевченка «Тополя» проникливо звучала у виконанні Лілії Омельченко.

Шевченкове слово, його поетична мова, запалювали серця мільйонів патріотичним вогнем у часи забуття українського слова.

Сьогодні творчість поета – невичерпна криниця образів, характерів, думок.

Безсмертна могутня сила таланту Т. Г. Шевченка, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.

Тарас Шевченко – наш символ свободи та нескореності, національної гідності та культурного опору російській експансії.

Тримаймося за Кобзаря!

 Людмила Клименко,

голова ЦК філологічних дисциплін