Іван Низовий – син української нації

Чудовим поетичним заходом завершився тиждень мистецтва ЦК філологічних дисциплін.

17 травня студенти першого курсу разом з Лілією Омельченко, викладачкою української літератури та Людмилою Клименко, викладачкою мистецтва, поринули у світ поезії в Ірпінській міській публічній бібліотеці ім. М. Рильського, де відбувся літературний захід, присвячений Івану Низовому, українському поету, великому патріоту України. У заході взяла участь дочка поета Леся Низова.

Уся поезія Івана Низового автобіографічна і в той же час ілюструє історію України.

У своєму житті поет поєднав Схід і Захід України: народився на Сумщині, молоді роки провів на Західній Україні, і останні 45 років був чесним, українським голосом Луганщини, як активний учасник товариства ,,Просвіта”, Народного Руху України, а з1992 по 1998 рік – голова Луганської організації Національної спілки письменників України.

У 1988 році у статті ,,Бути народом”, опублікованій в обласній газеті, Поет першим голосно заявив про національне пригноблення українців на Сході та Півдні УРСР, утиски української мови – невід’ємної ознаки народу.

,, Мені дано від Господа самого

Високе слово – усне і писемне –

Щоб я кричав у Всесвіт: ,,Ук-ра-ї-на!”

Щоб я писав у Вічність: ,,Україна”…

Ще на початку 90-х років і надалі Іван Низовий передбачав трагічні події сьогодення, які неминучі, коли людина не визнає своє коріння, свою історію, не любить Україну, свій народ і рідну мову.

У численних поетичних патріотичних збірках Іван Низовий розвінчував комуністичні міфи та закликав до творення справді незалежної України.

,,Ця мова могла

Народитися тільки в раю…

А ми, вахлаки.

Занехаяли мову свою,

І мову чужинців –

Підступно-отруйну змію –

Пригріли

В справік українському нашім

Краю!”

Іван Низовий неодноразово бував у Ірпінському будинку творчості письменників ,,Ірпінь” і присвятив Ірпеню ряд поезій, які увійшли до збірки ,,Остання електричка на Ірпінь”.

,, Як добре, що на світі є Ірпінь

В сосновім шумі

І сумніву легенька світла тінь,

В твоїй задумі”…

Ці чудові поезії прочитала бібліотекар Віра Пальчиківська, а блюз на одну з поезій написав і виконав бард Олександр Редич.

Зі спогадами про батька виступила Леся Низова.

Після його смерті вона зайнялась впорядкуванням його творчості, виданням книг, проведенням вечорів пам’яті Івана Низового.

Твори І. Низового надзвичайно актуальні сьогодні, коли Україна знову відстоює в боротьбі з ворогом свою незалежність.

Патріотична лірика – це не просто вірші про любов до Батьківщини, це слова, які формують дух нації, загартовують серце й піднімають на боротьбу.

Поезії Івана Низового справили сильне враження на студентів коледжу. В атмосфері творчості та глибоких рядків вони змогли відчути силу слова й красу української поезії. Першокурсники зрозуміли, що поетичне слово відкриває глибини людських почуттів, національної пам’яті та духовного багатства. Воно допомагає формувати цінності, розвиває емоційний інтелект і надихає на самопізнання та творче мислення. Через поезію молодь торкається до серця культури й знаходить себе в словах великих митців.