Тематичний вернісаж «Вчись у природи творчого спокою»
10 жовтня 2024 року в конференцзалі Ірпінського фахового коледжу НУБіП України під гаслом «Вчись у природи творчого спокою», студенти й викладачі поринули у світ поезії, де осіння тематика стала основним мотивом. Осінь на вернісажі постала не лише як пора року, а і як символ трансформації, мудрості та спокою. Поети малювали словами барвисті полотна, де жовтіють клени, шелестить опале листя, а туман огортає все навколишнє. Їхні віршовані композиції звучали мелодійно й ніжно, наповнювалися глибокою філософською думкою.
Яскравим моментом вернісажу стало читання авторських поезій. Алла Павлова, кандидат філологічних наук, доцент і викладач циклової комісії філологічних дисциплін, представила власні твори, які глибоко зворушили аудиторію, передавши красу й ніжність чуттєвої тематики. У своїх віршах «Осінь» та «Осіннє танго» викладачка циклової комісії філологічних дисциплін Лілія Омельченко відтворила меланхолійний настрій і велич цієї пори року. Літературне читання Олександра Котяша, викладача циклової комісії філологічних дисциплін, викликало особливий резонанс в аудиторії, бо стало подорожжю у світ української поезії, де кожен вірш – це окрема історія, сповнена ліричних роздумів та щирих емоцій. Особливо запам’яталася декламація Назара Даниленка, студента групи 101-Е. Його вірш, написаний під час вернісажу, сповнений юнацької палкості, створював враження бесіди з кожним слухачем.
Студенти знаходили в поезії не лише відображення власних почуттів, а й можливість замислитися над вічними питаннями буття, проаналізувати своє місце у світі, декламуючи твори як українських, так і зарубіжних поетів. Софія Слинявчук, студентка групи 102-О, обрала вірш Галини Потопляк «Коли закінчиться війна», який став нагадуванням про надію й силу людського духу. Студентка групи 203-Ф – Софія Маркова вразила присутніх філософською глибиною вірша Ліни Костенко «Крила», який закликає до роздумів про людські можливості та внутрішню свободу.
Найактивнішими учасниками вернісажу стали студенти групи 109-К. Анастасія Єреміч та Ілля Репінський проникливо прочитали вірші Михайля Семенка «Осінь» та «Осіння симфонія», передавши символізм і глибину осінніх переживань. Не менш дивовижним було виконання Дмитром Придиусом «Осінньої пісні» Поля Верлена, яка звучала мелодійно і настроєво. Дмитро Богачов зворушливо декламував поезію Максима Рильського «Вже червоніють помідори, і ходить осінь по траві», створивши атмосферу гармонії між природою та людиною. Назар Царкозенко передав барвисті образи природи у вірші Євгена Гуцала «Осінь – у барвистому намисті», а Дмитро Баюрак зачарував присутніх поезією Віктора Геращенка «Дихає прозора прохолода…», передаючи ніжність осінньої прохолоди. Назар Міщенко декламував твір Івана Франка «Паде додолу листя з деревини…», наголошуючи на циклічності часу й природи, а завдяки Данилу Пономаренку присутні змогли познайомитися із творчістю сучасного українського письменника Юрія Іздрика.
Захід створив неповторну атмосферу осінніх роздумів і творчого натхнення, де природа, як і поезія, навчала присутніх спокою, мудрості та пошуку гармонії в навколишньому світі й власній душі, а поезія стала ключем до відкриття цих вічних істин. Осінь, як муза, надихнула поетів на створення зворушливих творів, які звучали у залі, наче мелодія. Тематичний вернісаж став маленькою подорожжю у просторі й часі в глибини поетичного світу.
Лілія Омельченко,
викладачка української мови та літератури
