Традиції в серці, гордість в душі!

Пройдуть століття, а МИ будем жити у  маминих святкових вишиванках…

                    Людмила Галінська

      15 травня в усьому світі відзначають Всесвітній день вишиванки.

У цей день українці з різних куточків планети – від Торонто до Канберри, від Нью-Йорка до Єрусалима – одягнуть вишиванки, аби нагадати світу про свою ідентичність, культуру та силу єдності.

     Кожна вишиванка – унікальна! У її візерунках, стібках і нитках — глибинна пам’ять нашого народу. Це не просто одяг, а закодована історія, символ поколінь і духовний оберіг!

      14 травня, напередодні Дня вишиванки, в Ірпінській центральній публічній бібліотеці ім. М. Рильського відбулася мистецько-краєзнавча година під назвою “Вишиванка – код нації”, що зібрала студентів груп 102-О та 109-К разом із їхніми кураторами – Емілією Дібрівною, Тетяною Талько та Людмилою Клименко, викладачкою мистецтва.

      Цей захід став важливим елементом збереження національної пам’яті та глибшого осмислення значення українських традицій. Вишиванка – не просто елемент одягу, а справжній духовний символ, зашифрований у візерунках, кольорах і техніках вишивки, які передають спадок багатьох поколінь. Саме тому її часто називають “кодом нації”.

     Першокурсники дізналися про історію української вишивки, її регіональні особливості та сакральне значення символів, які українці вишивали на сорочках століттями. Розповідаючи про історію вишиванки, Віра Пальчиківська особливу увагу приділила ролі вишиванки в сучасному українському суспільстві як знаку ідентичності, єдності та опору в умовах війни.

      Під час мистецької краєзнавчої години було продемонстровано добірку автентичних українських вишиванок, а також фотоекспозицію, яка ілюструвала різноманіття українських вишиваних традицій. Студенти ділилися родинними історіями, пов’язаними з вишитими сорочками, емоційно декламували поезії та обговорювали важливість збереження національної культури.

Захід завершився спільним фото у вишиванках — на знак поваги до минулого та віри у майбутнє України.

Традиції України – це не просто пам’ять про минуле, а потужна енергія, що рухає нас уперед до нових звершень. Вони – наш незримий оберіг, який надає сили в найважчі часи, наповнює серце гордістю та впевненістю. Шануймо своє, примножуймо його і несімо цей вогонь далі, бо саме в традиціях – наша незламність і велич!

    Людмила Клименко, 

викладачка мистецтва