Українська пісня: серце, що б’ється крізь століття

Пісня – це не просто  звук.

Це подих землі, яка говорить голосом свого народу

Ліна Костенко

Українська пісня – джерело, із якого народ п’є силу, віру й любов. У ній – наші сльози й усмішки, наш біль і наша гордість, історія, що не записана на папері, але навічно закарбована в мелодії.

Українська пісня – це наш духовний код. У ній шумлять діброви, плаче кобза, колише вітер степів і розмовляють зорі. Вона здатна лікувати душу, коли мовчить світ, і давати наснагу, коли здається, що більше немає сил.

 Саме тому студенти груп 101-О, 105-М, 107-Т, 110-К, 111-К та 113-Х Ірпінського фахового коледжу НУБіП України взяли участь у Всеукраїнському конкурсі «День української пісні: завжди в тренді» від освітнього проєкту «На урок». І зробили це не задля нагород, а з любові – до українського слова, до мелодії, яка єднає покоління, до тієї невидимої нитки, що пов’язує нас із предками.

Дипломи ІІІ ступеня отримали студенти: Тимофій Клименко  (101-О), Євгеній Кучерявий, Евеліна Павлюк (107-Т), Тимофій Потайчук (110-К), Ілля Усов (113-Х).

Дипломами ІІ ступеня нагороджені: Анна Коваль, Катерина Щур, Артем Лисюк, Іван Комісарук, Марія Синоверська, Софія Довлєкаєва, Крістіна Татоян ( група 101-О), Максим Жакун, Іван Дехтярчук, Руслан Грицьків (група 113-Х).

Перемогою в конкурсі  уславились Олександра Куц (група 101-О) та Олександр Галкін (група 107-Т).

Кожен студент, що долучився до цього конкурсу – продовжувач великої традиції. Бо співати українське сьогодні – це не просто мистецтво. Це вчинок гідності. Це наш спосіб сказати світові: ми живі, ми незламні, ми співаємо навіть тоді, коли над головою гримить небо.

Дякуємо всім, хто несе українську пісню в серці.

Бо доки вона звучить – доти б’ється серце України.

Людмила Клименко,

викладачка мистецтва